Наші клієнти
Житомирский мясокомбинат Конти Андрушивський маслосирзавод Корпорация 'Артериум' Billa Компания 'Экми'

ключові слова сайту:

- патентування винаходів;
- реєстрація товарного знаку;
- реєстрація торгової марки;
- захист інтелектуальної власності.

Закони / Право інтелектуальної власності

Право інтелектуальної власності 329


Глава 35
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВО
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

     Стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності

     1. Право  інтелектуальної  власності  -  це  право  особи  на
результат інтелектуальної,  творчої діяльності або на інший об'єкт
права інтелектуальної власності,  визначений цим Кодексом та іншим
законом.

     2. Право  інтелектуальної   власності   становлять   особисті
немайнові  права  інтелектуальної власності та (або) майнові права
інтелектуальної власності,  зміст яких щодо певних об'єктів  права
інтелектуальної  власності  визначається  цим  Кодексом  та  іншим
законом.

     3. Право інтелектуальної власності  є  непорушним.  Ніхто  не
може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений
у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

     Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та
                 права власності

     1. Право  інтелектуальної власності та право власності на річ
не залежать одне від одного.

     2. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не
означає переходу права власності на річ.

     3. Перехід  права  власності на річ не означає переходу права
на об'єкт права інтелектуальної власності.

     Стаття 420. Об'єкти права інтелектуальної власності

     1. До  об'єктів  права  інтелектуальної  власності,  зокрема,
належать:

     літературні та художні твори;

     комп'ютерні програми;

     компіляції даних (бази даних);

     виконання;

     фонограми, відеограми,    передачі   (програми)   організацій
мовлення;

     наукові відкриття;

     винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

     компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

     раціоналізаторські пропозиції;

     сорти рослин, породи тварин;

     комерційні (фірмові) найменування,  торговельні марки  (знаки
для товарів і послуг), географічні зазначення;

     комерційні таємниці.

     Стаття 421. Суб'єкти права інтелектуальної власності

     1. Суб'єктами  права  інтелектуальної  власності  є:  творець
(творці)   об'єкта   права   інтелектуальної   власності   (автор,
виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті
немайнові  та  (або)  майнові  права   інтелектуальної   власності
відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

     Стаття 422. Підстави виникнення (набуття) права
                 інтелектуальної власності

     1. Право інтелектуальної власності  виникає  (набувається)  з
підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

     Стаття 423. Особисті немайнові права інтелектуальної
                 власності

     1. Особистими немайновими правами  інтелектуальної  власності
є:

     1) право  на  визнання  людини творцем (автором,  виконавцем,
винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

     2) право   перешкоджати   будь-якому   посяганню   на   право
інтелектуальної   власності,   здатному  завдати  шкоди  честі  чи
репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

     3) інші особисті немайнові права  інтелектуальної  власності,
встановлені законом.

     2. Особисті   немайнові   права   інтелектуальної   власності
належать  творцеві  об'єкта  права  інтелектуальної  власності.  У
випадках,   передбачених   законом,   особисті   немайнові   права
інтелектуальної власності можуть належати іншим особам.

     3. Особисті  немайнові  права  інтелектуальної  власності  не
залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

     4. Особисті  немайнові  права  інтелектуальної  власності  не
можуть відчужуватися (передаватися),  за винятками,  встановленими
законом.

     Стаття 424. Майнові права інтелектуальної власності

     1. Майновими правами інтелектуальної власності є:

     1) право   на   використання  об'єкта  права  інтелектуальної
власності;

     2) виключне  право  дозволяти  використання   об'єкта   права
інтелектуальної власності;

     3) виключне  право  перешкоджати  неправомірному використанню
об'єкта права інтелектуальної власності,  в тому числі  забороняти
таке використання;

     4) інші майнові права інтелектуальної власності,  встановлені
законом.

     2. Законом можуть бути встановлені  винятки  та  обмеження  в
майнових  правах  інтелектуальної  власності  за  умови,  що  такі
обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної
реалізації  майнових  прав інтелектуальної власності та здійснення
законних інтересів суб'єктів цих прав.

     3. Майнові права інтелектуальної власності можуть  відповідно
до  закону  бути  вкладом  до статутного капіталу юридичної особи,
предметом  договору  застави  та  інших   зобов'язань,   а   також
використовуватися в інших цивільних відносинах.

     Стаття 425. Строк чинності прав інтелектуальної власності

     1. Особисті   немайнові  права  інтелектуальної  власності  є
чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом.

     2. Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом
строків, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

     3. Майнові   права   інтелектуальної  власності  можуть  бути
припинені достроково у випадках,  встановлених цим Кодексом, іншим
законом чи договором.

     Стаття 426. Використання об'єкта права інтелектуальної
                 власності

     1. Способи   використання   об'єкта   права   інтелектуальної
власності визначаються цим Кодексом та іншим законом.

     2. Особа,  яка  має  виключне  право  дозволяти  використання
об'єкта права інтелектуальної власності,  може використовувати цей
об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

     3. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою
особою здійснюється  з  дозволу  особи,  яка  має  виключне  право
дозволяти  використання  об'єкта  права інтелектуальної власності,
крім  випадків  правомірного  використання  без  такого   дозволу,
передбачених цим Кодексом та іншим законом.

     4. Умови  надання  дозволу  (видачі ліцензії) на використання
об'єкта права  інтелектуальної  власності  можуть  бути  визначені
ліцензійним договором,  який укладається з додержанням вимог цього
Кодексу та іншого закону.

     Стаття 427. Передання майнових прав інтелектуальної власності

     1. Майнові   права   інтелектуальної  власності  можуть  бути
передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.

     2. Умови передання майнових  прав  інтелектуальної  власності
можуть  бути  визначені договором,  який укладається відповідно до
цього Кодексу та іншого закону.

     Стаття 428. Здійснення права інтелектуальної власності, яке
                 належить кільком особам

     1. Право  інтелектуальної  власності,  яке  належить  кільком
особам спільно,  може здійснюватися за договором між ними.  У разі
відсутності  такого договору право інтелектуальної власності,  яке
належить кільком особам, здійснюється спільно.

     Стаття 429. Права інтелектуальної власності на об'єкт,
                 створений у зв'язку з виконанням трудового
                 договору

     1. Особисті  немайнові  права  інтелектуальної  власності  на
об'єкт,  створений  у  зв'язку  з  виконанням  трудового договору,
належать  працівникові,  який  створив  цей  об'єкт.  У  випадках,
передбачених    законом,    окремі    особисті   немайнові   права
інтелектуальної  власності  на  такий   об'єкт   можуть   належати
юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.

     2. Майнові   права   інтелектуальної   власності  на  об'єкт,
створений у зв'язку  з  виконанням  трудового  договору,  належать
працівникові,  який створив цей об'єкт,  та юридичній або фізичній
особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено
договором.

     3. Особливості   здійснення   майнових  прав  інтелектуальної
власності на об'єкт,  створений у зв'язку з  виконанням  трудового
договору, можуть бути встановлені законом.

     Стаття 430. Права інтелектуальної власності на об'єкт,
                 створений за замовленням

     1. Особисті  немайнові  права  інтелектуальної  власності  на
об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта.

     У випадках,  передбачених законом,  окремі особисті немайнові
права інтелектуальної власності на такий  об'єкт  можуть  належати
замовникові.

     2. Майнові   права   інтелектуальної   власності  на  об'єкт,
створений за  замовленням,  належать  творцеві  цього  об'єкта  та
замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

     Стаття 431. Наслідки порушення права інтелектуальної
                 власності

     1. Порушення права інтелектуальної власності,  в  тому  числі
невизнання  цього  права  чи  посягання  на нього,  тягне за собою
відповідальність,  встановлену  цим  Кодексом,  іншим  законом  чи
договором.

     Стаття 432. Захист права інтелектуальної власності судом

     1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого
права інтелектуальної власності  відповідно  до  статті  16  цього
Кодексу.

     2. Суд  у випадках та в порядку,  встановлених законом,  може
постановити рішення, зокрема, про:

     1) застосування негайних заходів щодо  запобігання  порушенню
права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

     2) зупинення  пропуску  через  митний кордон України товарів,
імпорт  чи  експорт   яких   здійснюється   з   порушенням   права
інтелектуальної власності;

     3) вилучення  з цивільного обороту товарів,  виготовлених або
введених у цивільний оборот  з  порушенням  права  інтелектуальної
власності;

     4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь,  які
використовувалися переважно для виготовлення товарів з  порушенням
права інтелектуальної власності;

     5) застосування    разового   грошового   стягнення   замість
відшкодування збитків за неправомірне використання  об'єкта  права
інтелектуальної    власності.    Розмір   стягнення   визначається
відповідно до закону з урахуванням вини особи та  інших  обставин,
що мають істотне значення;

     6) опублікування  в засобах масової інформації відомостей про
порушення  права  інтелектуальної  власності  та  зміст   судового
рішення щодо такого порушення.

                             Глава 36
         ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ЛІТЕРАТУРНИЙ,
             ХУДОЖНІЙ ТА ІНШИЙ ТВІР (АВТОРСЬКЕ ПРАВО)

     Стаття 433. Об'єкти авторського права

     1. Об'єктами авторського права є твори, а саме:

     1) літературні та художні твори, зокрема:

     романи, поеми, статті та інші письмові твори;

     лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

     драматичні,      музично-драматичні     твори,     пантоміми,
хореографічні, інші сценічні твори;

     музичні твори (з текстом або без тексту);

     аудіовізуальні твори;

     твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

     фотографічні твори;

     твори ужиткового мистецтва;

     ілюстрації, карти,  плани,  ескізи  і  пластичні  твори,   що
стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

     переклади, адаптації,    аранжування    та   інші   переробки
літературних або художніх творів;

     збірники творів,  якщо вони за добором або упорядкуванням  їх
складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

     2) комп'ютерні програми;

     3) компіляції  даних  (бази даних),  якщо вони за добором або
упорядкуванням їх складових частин є  результатом  інтелектуальної
діяльності;

     4) інші твори.

     2. Твори  є  об'єктами  авторського   права   без   виконання
будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності,
призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.



     3. Авторське  право не поширюється на ідеї,  процеси,  методи
діяльності або математичні концепції як такі.

     4. Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори.

     5. Компіляції  даних  (бази  даних)  або   іншого   матеріалу
охороняються  як  такі.  Ця  охорона  не  поширюється  на дані або
матеріал як такі  та  не  зачіпає  авторське  право  на  дані  або
матеріал, що є складовими компіляції.

     Стаття 434. Твори, які не є об'єктами авторського права

     1. Не є об'єктами авторського права:

     1) акти   органів   державної   влади  та  органів  місцевого
самоврядування (закони,  укази,  постанови, рішення тощо), а також
їх офіційні переклади;

     2) державні  символи  України,  грошові знаки,  емблеми тощо,
затверджені органами державної влади;

     3) повідомлення про новини  дня  або  інші  факти,  що  мають
характер звичайної прес-інформації;

     4) інші твори, встановлені законом.

     Стаття 435. Суб'єкти авторського права

     1. Первинним  суб'єктом  авторського права є автор твору.  За
відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа,
зазначена  звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику
твору (презумпція авторства).

     2. Суб'єктами авторського  права  є  також  інші  фізичні  та
юридичні  особи,  які  набули прав на твори відповідно до договору
або закону.

     Стаття 436. Співавторство

     1. Авторське  право  на  твір,  створений  у   співавторстві,
належить співавторам спільно,  незалежно від того, становить такий
твір одне нерозривне ціле чи складається з частин,  кожна  з  яких
може  мати ще й самостійне значення.  Частина твору,  створеного у
співавторстві,  визнається такою, що має самостійне значення, якщо
вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору.

     2. Кожен  із  співавторів  зберігає  своє  авторське право на
створену ним частину твору, яка має самостійне значення.

     3. Відносини   між   співавторами   можуть   бути   визначені
договором.  У  разі відсутності такого договору авторське право на
твір здійснюється всіма співавторами спільно.

     Стаття 437. Виникнення авторського права

     1. Авторське право виникає з моменту створення твору.

     2. Особа,  яка має авторське право,  для сповіщення про  свої
права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.

     Стаття 438. Особисті немайнові права автора

     1. Автору    твору   належать   особисті   немайнові   права,
встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право:

     1) вимагати зазначення свого імені у зв'язку з  використанням
твору, якщо це практично можливо;

     2) забороняти    зазначення   свого   імені   у   зв'язку   з
використанням твору;

     3) обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

     4) на недоторканність твору.

     Стаття 439. Забезпечення недоторканності твору

     1. Автор  має  право  протидіяти   будь-якому   перекрученню,
спотворенню  або  іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню
на твір,  що може зашкодити честі та  репутації  автора,  а  також
супроводженню  твору  без  його  згоди ілюстраціями,  передмовами,
післямовами, коментарями тощо.

     2. У разі смерті автора  недоторканність  твору  охороняється
особою,   уповноваженою  на  це  автором.  За  відсутності  такого
уповноваження  недоторканність  твору  охороняється   спадкоємцями
автора, а також іншими заінтересованими особами.

     Стаття 440. Майнові права інтелектуальної власності на твір

     1. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

     1) право на використання твору;

     2) виключне право дозволяти використання твору;

     3) право  перешкоджати  неправомірному використанню твору,  в
тому числі забороняти таке використання;

     4) інші майнові права інтелектуальної власності,  встановлені
законом.

     2. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не
встановлено договором чи законом.

     Стаття 441. Використання твору

     1. Використанням твору є його:

     1) опублікування (випуск у світ);

     2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;

     3) переклад;

     4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;

     5) включення складовою  частиною  до  збірників,  баз  даних,
антологій, енциклопедій тощо;

     6) публічне виконання;

     7) продаж, передання в найм (оренду) тощо;

     8) імпорт  його  примірників,  примірників  його  перекладів,
переробок тощо.

     2. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

     Стаття 442. Опублікування твору (випуск твору у світ)

     1. Твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він
будь-яким  способом  повідомлений невизначеному колу осіб,  у тому
числі виданий,  публічно виконаний,  публічно показаний, переданий
по   радіо   чи   телебаченню,  відображений  у  загальнодоступних
електронних системах інформації.

     2. Твір не може бути опублікований,  якщо він  порушує  права
людини  на таємницю її особистого і сімейного життя,  завдає шкоди
громадському порядку, здоров'ю та моральності населення.

     3. Ніхто не має права опублікувати  твір  без  згоди  автора,
крім випадків, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

     4. У  разі  смерті автора його правонаступники мають право на
опублікування твору, якщо це не суперечить волі автора.

     Стаття 443. Використання твору за згодою автора

     1. Використання твору здійснюється  лише  за  згодою  автора,
крім  випадків  правомірного  використання  твору без такої згоди,
встановлених цим Кодексом та іншим законом.

     Стаття 444. Випадки правомірного використання твору без
                 згоди автора

     1. Твір може бути вільно,  без згоди автора та інших осіб, та
безоплатно використаний будь-якою особою:

     1) як  цитата  з  правомірно  опублікованого  твору  або   як
ілюстрація  у  виданнях,  радіо-  і  телепередачах,  фонограмах та
відеограмах,  призначених  для  навчання,  за   умови   дотримання
звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно
вказане в такому джерелі,  та в обсязі,  виправданому  поставленою
метою;

     2) для    відтворення   у   судовому   та   адміністративному
провадженні в обсязі, виправданому цією метою;

     3) в інших випадках, передбачених законом.

     2. Особа,  яка використовує твір,  зобов'язана зазначити ім'я
автора твору та джерело запозичення.

     Стаття 445. Право автора на плату за використання його твору

     1. Автор має право на плату за використання його твору,  якщо
інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.

     Стаття 446. Строк чинності майнових прав інтелектуальної
                 власності на твір

     1. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності  на
твір  спливає  через  сімдесят років,  що відліковуються з 1 січня
року,  наступного  за  роком  смерті  автора  чи   останнього   із
співавторів,   який  пережив  інших  співавторів,  крім  випадків,
передбачених законом.

     Стаття 447. Правові наслідки закінчення строку чинності
                 майнових прав інтелектуальної власності на твір

     1. Після   закінчення   строку   чинності    майнових    прав
інтелектуальної  власності  на  твір він може вільно та безоплатно
використовуватися будь-якою особою,  за  винятками,  встановленими
законом.

     Стаття 448. Право автора на частку від суми продажу оригіналу
                 твору

     1. Автор має невідчужуване право на одержання грошової суми у
розмірі  п'яти  відсотків  від  суми  кожного  продажу   оригіналу
художнього   твору  чи  оригіналу  рукопису  літературного  твору,
наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена
сума сплачується продавцем оригіналу твору.

     2. Право, встановлене частиною першою цієї статті, переходить
до спадкоємців автора твору та спадкоємців цих спадкоємців  і  діє
до  спливу строку чинності майнових прав інтелектуальної власності
на твір, установленого статтею 446 цього Кодексу.

                             Глава 37
     ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ВИКОНАННЯ, ФОНОГРАМУ,
      ВІДЕОГРАМУ ТА ПРОГРАМУ (ПЕРЕДАЧУ) ОРГАНІЗАЦІЇ МОВЛЕННЯ
                         (СУМІЖНІ ПРАВА)

     Стаття 449. Об'єкти суміжних прав

     1. Об'єктами    суміжних   прав   без   виконання   будь-яких
формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від  їх  призначення,
змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є:

     а) виконання;

     б) фонограми;

     в) відеограми;

     г) програми (передачі) організацій мовлення.

     Стаття 450. Суб'єкти суміжних прав

     1. Первинними суб'єктами суміжних прав є виконавець, виробник
фонограми,   виробник   відеограми,   організація   мовлення.   За
відсутності   доказів  іншого  виконавцем,  виробником  фонограми,
відеограми,  програми (передачі) організації  мовлення  вважається
особа,  ім'я (найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі,
відеограмі,  їх примірниках  чи  на  упаковці,  а  також  під  час
передачі організації мовлення.

     2. Суб'єктами  суміжних  прав є також інші особи,  які набули
таких прав відповідно до договору чи закону.

     Стаття 451. Виникнення суміжних прав

     1. Право інтелектуальної власності  на  виконання  виникає  з
моменту першого його здійснення.

     2. Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму
виникає з моменту її вироблення.

     3. Право інтелектуальної  власності  на  передачу  (програму)
організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення.

     4. Особа,  яка  має  суміжне  право,  для сповіщення про свої
права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.

     Стаття 452. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт
                 суміжних прав

     1. Майновими  правами  інтелектуальної  власності  на  об'єкт
суміжних прав є:

     1) право на використання об'єкта суміжних прав;

     2) виключне право  дозволяти  використання  об'єкта  суміжних
прав;

     3) право  перешкоджати  неправомірному  використанню  об'єкта
суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;

     4) інші майнові права інтелектуальної власності,  встановлені
законом.

     2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних
прав  належать  відповідно   виконавцеві,   виробнику   фонограми,
виробнику   відеограми  чи  організації  мовлення,  якщо  інше  не
встановлено договором чи законом.

     Стаття 453. Використання виконання

     1. Використанням виконання є:

     1) доведення  виконання  до  відома  публіки  під  час   його
здійснення;

     2) записування    (фіксування)   виконання   під   час   його
здійснення,  якщо  таке  записування  дає  можливість  сприйняття,
відтворення та передачі виконання за допомогою технічних засобів;

     3) пряме   чи  опосередковане  відтворення  запису  виконання
будь-яким способом та у будь-якій формі;

     4) продаж та інше відчуження оригіналу чи  примірника  запису
виконання;

     5) оренда оригіналу чи примірника запису виконання;

     6) забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої
особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею.

     2. Використанням  виконання  є  також  інші дії,  встановлені
законом.

     Стаття 454. Використання фонограми, відеограми

     1. Використанням фонограми, відеограми є:

     1) пряме або опосередковане відтворення будь-яким способом та
у будь-якій формі відеограми, фонограми;

     2) продаж  та  інше  відчуження   оригіналу   чи   примірника
фонограми, відеограми;

     3) оренда оригіналу чи примірника фонограми, відеограми;

     4) забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої
особи до фонограми, відеограми з місця та в час, обраних нею.

     2. Використанням фонограми,  відеограми  є  також  інші  дії,
встановлені законом.

     Стаття 455. Використання передачі (програми) організації
                 мовлення

     1. Використанням передачі (програми) організації мовлення є:

     1) здійснення (трансляція,  ретрансляція) передачі (програми)
організації мовлення;

     2) записування  (фіксування)  передачі (програми) організації
мовлення,  якщо  таке  записування  дає   можливість   сприйняття,
відтворення та здійснення її за допомогою технічних засобів;

     3) відтворення   запису   передачі   (програми)   організації
мовлення;

     4) представлення  передачі  (програми)  організації  мовлення
публіці у місці, де встановлено вхідну плату.

     2. Використанням  передачі  (програми) організації мовлення є
також інші дії, встановлені законом.

     Стаття 456. Строки чинності суміжних майнових прав

     1. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності  на
виконання   спливає  через  п'ятдесят років,  що  відліковуються з
1 січня  року,  наступного  за  роком  здійснення  першого  запису
виконання,  а за відсутності такого  запису  -  з  1  січня  року,
наступного за роком здійснення виконання.

     2. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності  на
фонограму,   відеограму   спливає   через   п'ятдесят   років,  що
відліковуються  з  1  січня   року,   наступного   за   роком   її
опублікування,  а  за  відсутності  такого  опублікування протягом
п'ятдесяти років  від  дати  її  вироблення  -  з  1  січня  року,
наступного за роком вироблення фонограми, відеограми.

     3. Строк  чинності майнових прав інтелектуальної власності на
передачу (програму) організації мовлення спливає  через  п'ятдесят
років,  що  відліковуються з 1 січня року,  наступного за роком її
першого здійснення.

     4. Законом в окремих  випадках  можуть  встановлюватися  інші
строки чинності суміжних прав.

                             Глава 38
                 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
                       НА НАУКОВЕ ВІДКРИТТЯ

     Стаття 457. Поняття наукового відкриття

     1. Науковим відкриттям є встановлення невідомих  раніше,  але
об'єктивно   існуючих   закономірностей,   властивостей   та  явищ
матеріального  світу,  які  вносять  докорінні  зміни   у   рівень
наукового пізнання.

     Стаття 458. Право на наукове відкриття

     1. Автор  наукового  відкриття  має  право  надати  науковому
відкриттю своє ім'я або спеціальну назву.

     2. Право  на  наукове  відкриття  засвідчується  дипломом  та
охороняється у порядку, встановленому законом.

                             Глава 39
       ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА ВИНАХІД, КОРИСНУ
                    МОДЕЛЬ, ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК

     Стаття 459. Придатність винаходу для набуття права
                 інтелектуальної власності на нього

     1. Винахід    вважається    придатним   для   набуття   права
інтелектуальної  власності  на  нього,  якщо  він,  відповідно  до
закону,  є  новим,  має  винахідницький  рівень  і  придатний  для
промислового використання.

     2. Об'єктом винаходу може бути  продукт  (пристрій,  речовина
тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

     3. Законом  можуть бути встановлені продукти та процеси,  які
не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них
відповідно до цієї статті.

     Стаття 460. Придатність корисної моделі для набуття права
                 інтелектуальної власності на неї

     1. Корисна модель  вважається  придатною  для  набуття  права
інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону,
є новою і придатною для промислового використання.

     2. Об'єктом корисної  моделі  може  бути  продукт  (пристрій,
речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

     3. Законом  можуть бути встановлені продукти та процеси,  які
не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них
відповідно до цієї статті.

     Стаття 461. Придатність промислового зразка для набуття права
                 інтелектуальної власності на нього

     1. Промисловий зразок вважається придатним для набуття  права
інтелектуальної  власності  на  нього,  якщо  він,  відповідно  до
закону, є новим.

     2. Об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи
розфарбування  або  їх  поєднання,  що визначають зовнішній вигляд
промислового виробу.

     Стаття 462. Засвідчення набуття права інтелектуальної
                 власності на винахід, корисну модель, промисловий
                 зразок

     1. Набуття  права  інтелектуальної  власності   на   винахід,
корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом.

     2. Обсяг  правової  охорони  визначається  формулою винаходу,
корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.

     3. Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.

     Стаття 463. Суб'єкти права інтелектуальної власності на
                 винахід, корисну модель, промисловий зразок

     1. Суб'єктами  права  інтелектуальної  власності  на винахід,
корисну модель та промисловий зразок є:

     1) винахідник, автор промислового зразка;

     2) інші особи,  які набули прав на винахід, корисну модель та
промисловий зразок за договором чи законом.

     Стаття 464. Майнові права інтелектуальної власності на
                 винахід, корисну модель, промисловий зразок

     1. Майновими правами інтелектуальної  власності  на  винахід,
корисну модель, промисловий зразок є:

     1) право   на   використання   винаходу,   корисної   моделі,
промислового зразка;

     2) виключне право дозволяти використання  винаходу,  корисної
моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

     3) виключне  право  перешкоджати  неправомірному використанню
винаходу,  корисної моделі,  промислового  зразка,  в  тому  числі
забороняти таке використання;

     4) інші майнові права інтелектуальної власності,  встановлені
законом.

     2. Майнові  права  інтелектуальної  власності   на   винахід,
корисну    модель,    промисловий   зразок   належать   володільцю
відповідного  патенту,  якщо  інше  не  встановлено  договором  чи
законом.

     Стаття 465. Строк чинності майнових прав інтелектуальної
                 власності на винахід, корисну модель, промисловий
                 зразок

     1. Майнові   права   інтелектуальної  власності  на  винахід,
корисну модель,  промисловий зразок є чинними з дати, наступної за
датою  їх державної реєстрації,  за умови підтримання чинності цих
прав відповідно до закону.

     2. Законом можуть бути встановлені умови тимчасової  чинності
майнових  прав  інтелектуальної  власності  на винахід до набрання
ними чинності відповідно до частини першої цієї статті.

     3. Строк чинності  виключних  майнових  прав  інтелектуальної
власності   на   винахід   спливає   через   двадцять   років,  що
відліковуються від дати подання заявки на винахід в  установленому
законом  порядку.  Цей строк може бути продовжений в установленому
законом  порядку  щодо  винаходу,  використання   якого   потребує
спеціальних випробувань та офіційного дозволу.

     4. Строк  чинності  виключних  майнових  прав інтелектуальної
власності на корисну модель спливає через десять  років  від  дати
подання заявки на корисну модель в установленому законом порядку.

     5. Строк  чинності  виключних  майнових  прав інтелектуальної
власності на промисловий зразок спливає  через  п'ятнадцять  років
від  дати  подання  заявки  на  промисловий зразок в установленому
законом порядку.

     Стаття 466. Дострокове припинення чинності майнових прав
                 інтелектуальної власності на винахід, корисну
                 модель, промисловий зразок

     1. Чинність  майнових  прав  інтелектуальної   власності   на
винахід,  корисну  модель,  промисловий зразок може бути припинено
достроково за ініціативою особи,  якій вони належать,  якщо це  не
суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених
законом.

     Стаття 467. Правові наслідки припинення чинності виключних
                 майнових прав інтелектуальної власності на
                 винахід, корисну модель, промисловий зразок

     1. У  разі  припинення  чинності  виключних   майнових   прав
інтелектуальної власності на винахід,  корисну модель, промисловий
зразок ці об'єкти можуть вільно  та  безоплатно  використовуватися
будь-якою особою, за винятками, встановленими законом.

     2. Якщо   у   зв'язку   з  достроковим  припиненням  чинності
виключних майнових  прав  інтелектуальної  власності  на  винахід,
корисну  модель,  промисловий  зразок завдано збитків особі,  якій
було надано дозвіл  на  використання  цих  об'єктів,  такі  збитки
відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, якщо інше не
встановлено договором чи законом.

     Стаття 468. Відновлення чинності достроково припинених
                 виключних майнових прав інтелектуальної власності
                 на винахід, корисну модель, промисловий зразок

     1. Чинність достроково  припинених  виключних  майнових  прав
інтелектуальної власності на винахід,  корисну модель, промисловий
зразок може бути відновлено у порядку,  встановленому законом,  за
заявою особи, якій ці права належали у момент їх припинення.

     Стаття 469. Визнання прав інтелектуальної власності на
                 винахід, корисну модель, промисловий зразок
                 недійсними

     1. Права  інтелектуальної  власності  на   винахід,   корисну
модель,  промисловий  зразок  визнаються недійсними з підстав та в
порядку, встановлених законом.

     Стаття 470. Право попереднього користувача на винахід,
                 корисну модель, промисловий зразок

     1. Будь-яка  особа,  яка  до  дати подання заявки на винахід,
корисну  модель,  промисловий  зразок  або,  якщо  було   заявлено
пріоритет,  до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності
добросовісно  використала  винахід,  корисну  модель,  промисловий
зразок  в  Україні  або здійснила значну і серйозну підготовку для
такого використання,  має право на безоплатне  продовження  такого
використання   або   використання,  яке  передбачалося  зазначеною
підготовкою (право попереднього користувача).

     2. Право  попереднього  користувача  може  передаватися   або
переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою
практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики,  в
яких було використано винахід,  корисну модель, промисловий зразок
або  здійснено   значну   і   серйозну   підготовку   для   такого
використання.

                             Глава 40
                 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
             НА КОМПОНУВАННЯ ІНТЕГРАЛЬНОЇ МІКРОСХЕМИ

     Стаття 471. Придатність компонування інтегральної
                 мікросхеми для набуття права інтелектуальної
                 власності на нього

     1. Компонування інтегральної мікросхеми вважається  придатним
для набуття права інтелектуальної власності на нього,  якщо воно є
оригінальним.

     Стаття 472. Засвідчення набуття права інтелектуальної
                 власності на компонування інтегральної мікросхеми

     1. Набуття  права  інтелектуальної  власності на компонування
інтегральної мікросхеми засвідчується свідоцтвом.

     2. Обсяг   правової   охорони    компонування    інтегральної
мікросхеми   визначається   зображенням   цього   компонування  на
матеріальному носієві.

     3. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом.

     Стаття 473. Суб'єкти права інтелектуальної власності на
                 компонування інтегральної мікросхеми

     1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на компонування
інтегральної мікросхеми є:

     1) автор компонування інтегральної мікросхеми;

     2) інші особи,  які набули прав на компонування  інтегральної
мікросхеми за договором чи законом.

     Стаття 474. Майнові права інтелектуальної власності на
                 компонування інтегральної мікросхеми

     1. Майновими    правами    інтелектуальної    власності    на
компонування інтегральної мікросхеми є:

     1) право    на    використання    компонування   інтегральної
мікросхеми;

     2) виключне   право   дозволяти   використання   компонування
інтегральної мікросхеми;

     3) виключне  право  перешкоджати  неправомірному використанню
компонування інтегральної мікросхеми, в тому числі забороняти таке
використання;

     4) інші майнові права інтелектуальної власності,  встановлені
законом.

     2. Майнові права інтелектуальної  власності  на  компонування
інтегральної    мікросхеми    належать   володільцю   відповідного
свідоцтва, якщо інше не встановлено законом чи договором.

     Стаття 475. Строк чинності майнових прав інтелектуальної
                 власності на компонування інтегральної мікросхеми

     1. Майнові  права  інтелектуальної  власності на компонування
інтегральної мікросхеми є чинними з дати,  наступної за  датою  їх
державної  реєстрації  за  умови  підтримання  чинності  цих  прав
відповідно до закону.

     2. Строк чинності  виключних  майнових  прав  інтелектуальної
власності  на  компонування  інтегральної мікросхеми спливає через
десять  років,  що  відліковуються  від  дати  подання  заявки  на
компонування   інтегральної  мікросхеми  в  установленому  законом
порядку.

     Стаття 476. Дострокове припинення чинності майнових прав
                 інтелектуальної власності на компонування
                 інтегральної мікросхеми

     1. Чинність  майнових  прав  інтелектуальної   власності   на
компонування   інтегральної   мікросхеми   може   бути   припинено
достроково за ініціативою особи,  якій вони належать,  якщо це  не
суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених
законом.

     Стаття 477. Правові наслідки спливу строку чинності виключних
                 майнових прав інтелектуальної власності на
                 компонування інтегральної мікросхеми

     1. У  разі  припинення  чинності  виключних   майнових   прав
інтелектуальної  власності на компонування інтегральної мікросхеми
воно може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою,
за винятками, встановленими законом.

     2. Якщо   у   зв'язку   з  достроковим  припиненням  чинності
виключних майнових прав інтелектуальної власності на  компонування
інтегральної  мікросхеми  завдано збитків особі,  якій було надано
дозвіл на його використання,  такі збитки відшкодовуються  особою,
яка  надала зазначений дозвіл,  якщо інше не встановлено договором
чи законом.

     Стаття 478. Відновлення чинності достроково припинених
                 виключних майнових прав інтелектуальної власності
                 на компонування інтегральної мікросхеми

     1. Чинність достроково  припинених  виключних  майнових  прав
інтелектуальної  власності на компонування інтегральної мікросхеми
може бути відновлено у порядку,  встановленому законом,  за заявою
особи, якій ці права належали у момент їх припинення.

     Стаття 479. Визнання прав інтелектуальної власності на
                 компонування інтегральної мікросхеми недійсними

     1. Права   інтелектуальної    власності    на    компонування
інтегральної  мікросхеми  визнаються  недійсними  з  підстав  та в
порядку, встановлених законом.

     Стаття 480. Право попереднього користувача на компонування
                 інтегральної мікросхеми

     1. Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на компонування
інтегральної мікросхеми або, якщо було заявлено пріоритет, до дати
пріоритету   заявки  в  інтересах  своєї  діяльності  добросовісно
використала компонування інтегральної  мікросхеми  в  Україні  або
здійснила  значну  і  серйозну підготовку для такого використання,
має  право  на  безоплатне  продовження  такого  використання  або
використання,  яке  передбачалося  зазначеною  підготовкою  (право
попереднього користувача).

     2. Право  попереднього  користувача  може  передаватися   або
переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою
практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики,  в
яких  було  використано  компонування  інтегральної мікросхеми або
здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

                            Глава 41
      ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКУ
                            ПРОПОЗИЦІЮ

     Стаття 481. Поняття та об'єкти раціоналізаторської
                 пропозиції

     1. Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою
пропозиція,  яка містить технологічне (технічне) або організаційне
рішення у будь-якій сфері її діяльності.

     2. Об'єктом   раціоналізаторської   пропозиції   може    бути
матеріальний об'єкт або процес.

     Стаття 482. Обсяг правової охорони раціоналізаторської
                 пропозиції

     1. Обсяг  правової  охорони  раціоналізаторської   пропозиції
визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані.

     Стаття 483. Суб'єкти права інтелектуальної власності на
                 раціоналізаторську пропозицію

     1. Суб'єктами    права    інтелектуальної    власності     на
раціоналізаторську  пропозицію є її автор та юридична особа,  якій
ця пропозиція подана.

     Стаття 484. Права суб'єктів права інтелектуальної власності
                 на раціоналізаторську пропозицію

     1. Автор  раціоналізаторської   пропозиції   має   право   на
добросовісне  заохочення  від юридичної особи,  якій ця пропозиція
подана.

     2. Юридична      особа,      яка      визнала      пропозицію
раціоналізаторською,  має  право на використання цієї пропозиції у
будь-якому обсязі.

                             Глава 42
         ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА СОРТ РОСЛИН,
                          ПОРОДУ ТВАРИН

     Стаття 485. Види прав інтелектуальної власності на сорт
                 рослин, породу тварин

     1. Право інтелектуальної власності  на  сорт  рослин,  породу
тварин становлять:

     1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт
рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;

     2) майнові права інтелектуальної власності  на  сорт  рослин,
породу тварин, засвідчені патентом;

     3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту
рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

     Стаття 486. Суб'єкти права інтелектуальної власності на
                 сорт рослин, породу тварин

     1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин,
породу тварин є:

     1) автор сорту рослин, породи тварин;

     2) інші  особи,  які  набули  майнових  прав  інтелектуальної
власності на сорт рослин, породу тварин за договором чи законом.

     Стаття 487. Майнові права інтелектуальної власності на сорт
                 рослин, породу тварин, засвідчені патентом

     1.   Майновими  правами  інтелектуальної  власності  на  сорт
рослин, породу тварин, засвідченими патентом, є:

     1) право   на   використання  сорту  рослин,  породи  тварин,
придатних для поширення в Україні;

     2) виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи
тварин;

     3) виключне  право  перешкоджати  неправомірному використанню
сорту  рослин,  породи  тварин,  у  тому  числі  забороняти   таке
використання;

     4) інші майнові права інтелектуальної власності,  встановлені
законом.

     2. Майнові права інтелектуальної власності  на  сорт  рослин,
породу   тварин   належать   володільцю   патенту,  якщо  інше  не
встановлено договором чи законом.

     Стаття 488. Строк чинності майнових прав інтелектуальної
                 власності на сорт рослин, породу тварин

     1. Майнові  права  інтелектуальної  власності на сорт рослин,
породу тварин, засвідчені патентом, є чинними з дати, наступної за
датою  їх державної реєстрації,  за умови підтримання чинності цих
прав відповідно до закону.

     2. Законом можуть бути встановлені умови тимчасової  чинності
майнових  прав  інтелектуальної  власності на сорт рослин,  породу
тварин до набрання ними чинності відповідно до частини першої цієї
статті.

     3. Строк  чинності  виключних  майнових  прав інтелектуальної
власності на сорт рослин,  породу тварин  спливає  через  тридцять
років,  а щодо дерев та винограду - через тридцять п'ять років, що
відліковуються з 1  січня  року,  наступного  за  роком  державної
реєстрації цих прав.

     4. Чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності
на сорт рослин,  породу тварин може бути припинено достроково  або
поновлено у випадках та у порядку, встановлених законом.

     5. Право на поширення сорту рослин,  породи тварин є чинним з
дати,  наступної  за  датою  його  державної  реєстрації,  та  діє
безстроково  за  умови підтримання чинності цього права відповідно
до закону.

     6. Чинність виключних майнових прав інтелектуальної власності
на  сорт рослин,  породу тварин може бути припинено достроково або
поновлено у випадках та у порядку, встановлених законом.

                             Глава 43
          ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НА КОМЕРЦІЙНЕ
                           НАЙМЕНУВАННЯ

     Стаття 489. Правова охорона комерційного найменування

     1. Правова охорона надається комерційному найменуванню,  якщо
воно дає можливість вирізнити  одну  особу  з-поміж  інших  та  не
вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

     2. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
є чинним з моменту  першого  використання  цього  найменування  та
охороняється  без  обов'язкового  подання  заявки на нього чи його
реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування
частиною торговельної марки.

     3. Відомості  про комерційне найменування можуть вноситися до
реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом.

     4. Особи можуть мати однакові комерційні  найменування,  якщо
це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють
та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

     Стаття 490. Майнові права інтелектуальної власності на
                 комерційне найменування

     1. Майновими  правами інтелектуальної власності на комерційне
найменування є:

     1) право на використання комерційного найменування;

     2) право    перешкоджати    іншим     особам     неправомірно
використовувати  комерційне найменування,  в тому числі забороняти
таке використання;

     3) інші майнові права інтелектуальної власності,  встановлені
законом.

     2. Майнові  права  інтелектуальної  власності  на  комерційне
найменування  передаються  іншій  особі  лише  разом  з   цілісним
майновим  комплексом  особи,  якій  ці  права  належать,  або його
відповідною частиною.

     Стаття 491. Припинення чинності майнових прав інтелектуальної
                 власності на комерційне найменування

     1. Чинність   майнових   прав  інтелектуальної  власності  на
комерційне найменування припиняється у разі  ліквідації  юридичної
особи та з інших підстав, встановлених законом.

                             Глава 44
                 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
                       НА ТОРГОВЕЛЬНУ МАРКУ

     Стаття 492. Торговельна марка

     1. Торговельною  маркою  може  бути  будь-яке  позначення або
будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів
(послуг),  що виробляються (надаються) однією особою,  від товарів
(послуг),  що  виробляються  (надаються)  іншими  особами.  Такими
позначеннями   можуть   бути,   зокрема,   слова,  літери,  цифри,
зображувальні елементи, комбінації кольорів.

     Стаття 493. Суб'єкти права інтелектуальної власності на
                 торговельну марку

     1. Суб'єктами  права інтелектуальної власності на торговельну
марку є фізичні та юридичні особи.

     2. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку
може  належати  одночасно  кільком  фізичним  та  (або)  юридичним
особам.

     Стаття 494. Засвідчення набуття права інтелектуальної
                 власності на торговельну марку

     1. Набуття  права  інтелектуальної  власності  на торговельну
марку засвідчується свідоцтвом.  Умови та порядок видачі свідоцтва
встановлюються законом.

     2. Обсяг  правової  охорони  торговельної  марки визначається
наведеними у свідоцтві  її  зображенням  та  переліком  товарів  і
послуг, якщо інше не встановлено законом.

     3. Набуття  права  інтелектуальної  власності  на торговельну
марку,  яка має міжнародну реєстрацію або визнана в  установленому
законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

     Стаття 495. Майнові права інтелектуальної власності на
                 торговельну марку

     1. Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну
марку є:

     1) право на використання торговельної марки;

     2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

     3) виключне  право  перешкоджати  неправомірному використанню
торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

     4) інші майнові права інтелектуальної власності,  встановлені
законом.

     2. Майнові  права  інтелектуальної  власності  на торговельну
марку  належать  володільцю  відповідного  свідоцтва,   володільцю
міжнародної  реєстрації,  особі,  торговельну марку якої визнано в
установленому  законом  порядку  добре  відомою,  якщо   інше   не
встановлено договором.

     Стаття 496. Строк чинності майнових прав інтелектуальної
                 власності на торговельну марку

     1. Майнові права  інтелектуальної  власності  на  торговельну
марку  є чинними протягом десяти років з дати,  наступної за датою
подання  заявки  на  торговельну  марку  в  установленому  законом
порядку,  якщо інше не встановлено законом.  Зазначений строк може
бути продовженим щоразу на десять років у  порядку,  встановленому
законом.

     Стаття 497. Дострокове припинення чинності майнових прав
                 інтелектуальної власності на торговельну марку

     1. Чинність  майнових  прав  інтелектуальної   власності   на
торговельну  марку  припиняється  в  установленому законом порядку
достроково  у  зв'язку  з  перетворенням  торговельної   марки   у
загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг.

     2. Чинність   майнових   прав  інтелектуальної  власності  на
торговельну марку може бути припинено  достроково  за  ініціативою
особи,  якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору,
а також в інших випадках, передбачених законом.

     3. Якщо  у  зв'язку  з   достроковим   припиненням   чинності
виключних  майнових  прав інтелектуальної власності на торговельну
марку завдано  збитків  особі,  якій  було  надано  дозвіл  на  її
використання,  такі  збитки  відшкодовуються  особою,  яка  надала
зазначений дозвіл, якщо інше не встановлено договором чи законом.

     Стаття 498. Відновлення чинності достроково припинених
                 виключних майнових прав інтелектуальної власності
                 на торговельну марку

     1. Чинність достроково  припинених  виключних  майнових  прав
інтелектуальної   власності   на   торговельну   марку  може  бути
відновлено у порядку, встановленому законом, за заявою особи, якій
ці права належали у момент їх припинення.

     Стаття 499. Визнання прав інтелектуальної власності на
                 торговельну марку недійсними

     1. Права  інтелектуальної  власності  на  торговельну   марку
визнаються   недійсними  з  підстав  та  в  порядку,  встановлених
законом.

     Стаття 500. Право попереднього користувача на торговельну
                 марку

     1. Будь-яка особа,  яка до дати подання заявки на торговельну
марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки
в  інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну
марку в Україні або здійснила значну  і  серйозну  підготовку  для
такого  використання,  має  право на безоплатне продовження такого
використання  або  використання,  яке   передбачалося   зазначеною
підготовкою (право попереднього користувача).

     2. Право   попереднього  користувача  може  передаватися  або
переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою
практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики,  в
яких було використано торговельну марку  або  здійснено  значну  і
серйозну підготовку для такого використання.

                             Глава 45
                 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
                    НА ГЕОГРАФІЧНЕ ЗАЗНАЧЕННЯ

     Стаття 501. Набуття права інтелектуальної власності на
                 географічне зазначення

     1. Право інтелектуальної власності на географічне  зазначення
виникає  з  дати  державної  реєстрації цього права,  якщо інше не
встановлено законом.

     2. Обсяг   правової    охорони    географічного    зазначення
визначається    характеристиками   товару   (послуги)   і   межами
географічного місця його (її) походження,  зафіксованими державною
реєстрацією   права   інтелектуальної   власності  на  географічне
зазначення.

     Стаття 502. Суб'єкти права інтелектуальної власності на
                 географічне зазначення

     1. Суб'єктами  права інтелектуальної власності на географічне
зазначення є виробники товарів,  асоціації споживачів, інші особи,
визначені законом.

     Стаття 503. Права інтелектуальної власності на географічне
                 зазначення

     1. Правами   інтелектуальної   власності    на    географічне
зазначення є:

     1) право на визнання позначення товару (послуги) географічним
зазначенням;

     2) право на використання географічного зазначення;

     3) право     перешкоджати     неправомірному     використанню
географічного   зазначення,   в   тому   числі   забороняти   таке
використання.

     2. Права інтелектуальної власності на географічне зазначення,
що  належать  окремим суб'єктам права інтелектуальної власності на
географічне зазначення, встановлюються законом.

     Стаття 504. Строк чинності права інтелектуальної власності
                 на географічне зазначення

     1. Право  інтелектуальної власності на географічне зазначення
є чинним з  дати,  наступної  за  датою  державної  реєстрації,  і
охороняється  безстроково за умови збереження характеристик товару
(послуги), позначених цим зазначенням.

                             Глава 46
                 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
                      НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ

     Стаття 505. Поняття комерційної таємниці

     1. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому
розумінні,  що  вона  в  цілому чи в певній формі та сукупності її
складових є  невідомою  та  не  є  легкодоступною  для  осіб,  які
звичайно мають справу з видом інформації,  до якого вона належить,
у  зв'язку  з  цим  має  комерційну  цінність  та  була  предметом
адекватних   існуючим   обставинам   заходів  щодо  збереження  її
секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

     2. Комерційною таємницею можуть  бути  відомості  технічного,
організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за
винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до
комерційної таємниці.

     Стаття 506. Майнові права інтелектуальної власності на
                 комерційну таємницю

     1. Майновими правами інтелектуальної власності на  комерційну
таємницю є:

     1) право на використання комерційної таємниці;

     2) виключне    право   дозволяти   використання   комерційної
таємниці;

     3) виключне право перешкоджати  неправомірному  розголошенню,
збиранню або використанню комерційної таємниці;

     4) інші майнові права інтелектуальної власності,  встановлені
законом.

     2. Майнові  права  інтелектуальної  власності  на  комерційну
таємницю  належать  особі,  яка  правомірно  визначила  інформацію
комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

     Стаття 507. Охорона комерційної таємниці органами державної
                 влади

     1. Органи   державної   влади   зобов'язані   охороняти   від
недобросовісного  комерційного  використання  інформацію,  яка   є
комерційною  таємницею та створення якої потребує значних зусиль і
яка надана їм з метою отримання встановленого законом  дозволу  на
діяльність,  пов'язану з фармацевтичними,  сільськогосподарськими,
хімічними  продуктами,  що  містять  нові  хімічні   сполуки.   Ця
інформація   охороняється   органами  державної  влади  також  від
розголошення,  крім  випадків,  коли  розголошення  необхідне  для
забезпечення  захисту  населення  або  не  вжито  заходів  щодо її
охорони від недобросовісного комерційного використання.

     2. Органи державної влади  зобов'язані  охороняти  комерційну
таємницю також в інших випадках, передбачених законом.

     Стаття 508. Строк чинності права інтелектуальної власності
                 на комерційну таємницю

     1. Строк  чинності   права   інтелектуальної   власності   на
комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак
комерційної таємниці,  встановлених  частиною  першою  статті  505
цього Кодексу.

Глава 75
РОЗПОРЯДЖАННЯ МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

     Стаття 1107. Види договорів щодо розпоряджання майновими
                  правами інтелектуальної власності

     1. Розпоряджання  майновими правами інтелектуальної власності
здійснюється на підставі таких договорів:

     1) ліцензія на  використання  об'єкта  права  інтелектуальної
власності;

     2) ліцензійний договір;

     3) договір   про  створення  за  замовленням  і  використання
об'єкта права інтелектуальної власності;

     4) договір   про   передання    виключних    майнових    прав
інтелектуальної власності;

     5) інший   договір   щодо   розпоряджання  майновими  правами
інтелектуальної власності.

     2. Договір    щодо    розпоряджання     майновими     правами
інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

     У разі    недодержання    письмової   форми   договору   щодо
розпоряджання майновими правами  інтелектуальної  власності  такий
договір є нікчемним.

     Законом можуть бути встановлені випадки,  в яких договір щодо
розпоряджання майновими  правами  інтелектуальної  власності  може
укладатись усно.

     Стаття 1108. Ліцензія на використання об'єкта права
                  інтелектуальної власності

     1. Особа,  яка  має  виключне  право  дозволяти  використання
об'єкта  права інтелектуальної власності (ліцензіар),  може надати
іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право
на  використання  цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія
на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

     2. Ліцензія на  використання  об'єкта  права  інтелектуальної
власності  може  бути  оформлена  як  окремий  документ  або  бути
складовою частиною ліцензійного договору.

     3. Ліцензія на  використання  об'єкта  права  інтелектуальної
власності  може бути виключною,  одиничною,  невиключною,  а також
іншого виду, що не суперечить закону.

     Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає
можливість  використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної
власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим
особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

     Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає
можливість   видачі   ліцензіаром   іншим   особам   ліцензій   на
використання  об'єкта права інтелектуальної власності у сфері,  що
обмежена цією ліцензією,  але не виключає можливості  використання
ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

     Невиключна ліцензія   не   виключає  можливості  використання
ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності  у  сфері,  що
обмежена  цією  ліцензією,  та видачі ним іншим особам ліцензій на
використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

     4. За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат
може  видати  письмове  повноваження на використання об'єкта права
інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).

     Стаття 1109. Ліцензійний договір

     1. За ліцензійним договором одна  сторона  (ліцензіар)  надає
другій  стороні  (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права
інтелектуальної власності  (ліцензію)  на  умовах,  визначених  за
взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого
закону.

     2. У випадках,  передбачених ліцензійним договором, може бути
укладений  субліцензійний  договір,  за яким ліцензіат надає іншій
особі (субліцензіату) субліцензію на  використання  об'єкта  права
інтелектуальної  власності.  У  цьому  разі відповідальність перед
ліцензіаром за дії субліцензіата  несе  ліцензіат,  якщо  інше  не
встановлено ліцензійним договором.

     3. У  ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії,  сфера
використання об'єкта права  інтелектуальної  власності  (конкретні
права, що надаються за договором, способи використання зазначеного
об'єкта,  територія та  строк,  на  які  надаються  права,  тощо),
розмір,  порядок  і  строки  виплати плати за використання об'єкта
права інтелектуальної власності,  а також інші умови,  які сторони
вважають за доцільне включити у договір.

     4. Вважається,   що   за   ліцензійним   договором  надається
невиключна  ліцензія,  якщо  інше   не   встановлено   ліцензійним
договором.

     5. Предметом  ліцензійного  договору  не можуть бути права на
використання  об'єкта  права  інтелектуальної  власності,  які  на
момент укладення договору не були чинними.

     6. Права   на   використання  об'єкта  права  інтелектуальної
власності  та  способи  його  використання,  які  не  визначені  у
ліцензійному договорі, вважаються такими, що не надані ліцензіату.

     7. У  разі  відсутності  в  ліцензійному  договорі  умови про
територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта
права  інтелектуальної  власності,  дія  ліцензії  поширюється  на
територію України.

     8. Якщо  в  ліцензійному  договорі  про  видання   або   інше
відтворення  твору  винагорода  визначається  у вигляді фіксованої
грошової суми,  то в договорі має бути  встановлений  максимальний
тираж твору.

     9. Умови  ліцензійного  договору,  які  суперечать положенням
цього Кодексу, є нікчемними.

     Стаття 1110. Строк ліцензійного договору

     1. Ліцензійний договір  укладається  на  строк,  встановлений
договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності
виключного майнового права на визначений у договорі  об'єкт  права
інтелектуальної власності.

     2. Ліцензіар  може  відмовитися  від  ліцензійного договору у
разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку
використання  об'єкта  права інтелектуальної власності.  Ліцензіар
або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у  разі
порушення другою стороною інших умов договору.

     3. У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк
договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу
строку   чинності  виключного  майнового  права  на  визначений  у
договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж
на  п'ять  років.  Якщо  за  шість  місяців  до спливу зазначеного
п'ятирічного строку жодна із сторін не повідомить  письмово  другу
сторону  про відмову від договору,  договір вважається продовженим
на невизначений час.  У цьому  випадку  кожна  із  сторін  може  в
будь-який  час відмовитися від договору,  письмово повідомивши про
це другу сторону за шість місяців  до  розірвання  договору,  якщо
більший  строк  для  повідомлення  не встановлений за домовленістю
сторін.

     Стаття 1111. Типовий ліцензійний договір

     1. Уповноважені   відомства   або   творчі   спілки    можуть
затверджувати типові ліцензійні договори.

     2. Ліцензійний  договір  може  містити умови,  не передбачені
типовим  ліцензійним  договором.  Умови   ліцензійного   договору,
укладеного  з творцем об'єкта права інтелектуальної власності,  що
погіршують його становище  порівняно  з  становищем,  передбаченим
законом або типовим договором, є нікчемними і замінюються умовами,
встановленими типовим договором або законом.

     Стаття 1112. Договір про створення за замовленням і
                  використання об'єкта права інтелектуальної
                  власності

     1. За договором про створення за замовленням  і  використання
об'єкта  права  інтелектуальної  власності одна сторона (творець -
письменник,  художник тощо) зобов'язується створити  об'єкт  права
інтелектуальної  власності  відповідно  до  вимог  другої  сторони
(замовника) та в установлений строк.

     2. Договір  про  створення  за  замовленням  і   використання
об'єкта  права інтелектуальної власності повинен визначати способи
та умови використання цього об'єкта замовником.

     3. Оригінал твору  образотворчого  мистецтва,  створеного  за
замовленням,  переходить у власність замовника.  При цьому майнові
права інтелектуальної власності на цей твір  залишаються  за  його
автором, якщо інше не встановлено договором.

     4. Умови договору про створення за замовленням і використання
об'єкта права інтелектуальної власності, що обмежують право творця
цього об'єкта на створення інших об'єктів, є нікчемними.

     Стаття 1113. Договір про передання виключних майнових прав
                  інтелектуальної власності

     1. За  договором  про  передання  виключних   майнових   прав
інтелектуальної  власності  одна  сторона (особа,  що має виключні
майнові права) передає  другій  стороні  частково  або  у  повному
складі  ці  права  відповідно до закону та на визначених договором
умовах.

     2. Укладення договору про передання виключних  майнових  прав
інтелектуальної  власності не впливає на ліцензійні договори,  які
були укладені раніше.

     3. Умови  договору  про  передання  виключних  майнових  прав
інтелектуальної   власності,   що   погіршують   становище  творця
відповідного об'єкта або його спадкоємців порівняно з  становищем,
передбаченим  цим  Кодексом  та  іншим законом,  а також обмежують
право творця на створення інших об'єктів, є нікчемними.

     Стаття 1114. Державна реєстрація договорів щодо розпоряджання
                  майновими правами інтелектуальної власності

     1. Ліцензія  на  використання  об'єкта  права інтелектуальної
власності та договори, визначені статтями 1109, 1112 та 1113 цього
Кодексу, не підлягають обов'язковій державній реєстрації.

     Їх державна  реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або
ліцензіата у порядку, встановленому законом.

     Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав,
наданих  за  ліцензією  або  іншим  договором,  та  інших  прав на
відповідний об'єкт права  інтелектуальної  власності,  зокрема  на
право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права.

     2. Факт  передання  виключних  майнових  прав інтелектуальної
власності,  які відповідно до цього Кодексу або  іншого  закону  є
чинними   після   їх   державної  реєстрації,  підлягає  державній
реєстрації.

1. Товарний знак 2. Промисловий зразок 1. Як проходить процедура реєстрації торгової марки? 2. Проблеми захисту інтелектуальної власності 3. Реєстрація товарного знаку 1. Про охорону прав на винаходи 2. Про охорону прав_на_знаки_для_товарів 3. Про охорону прав на промислові_зразки 1. Порядок реєстрації товарного знаку 2. Переваги міжнародної реєстрації торгової марки 3. Що є об'єктом захисту_товарного_знаку?