Використання товарних знаків має на меті одночасне виконання декількох завдань. З точки зору потенційного покупця, товарний знак повинен допомогти йому прийняти рішення про придбання того чи іншого товару. Тобто, потенційний покупець, що вимагає товар з певними якостями або іншими характеристиками, повинен мати чіткий вказівник. Таким чином, першою з функцій товарного знака є передача споживачеві інформації про виробника і його товар. Другою функцією товарного знака є власне можливість виробнику впізнати свою продукцію серед інших аналогічних товарів після того, як вони перейшли у володіння третіх осіб, наприклад, магазинів. Функція товарного знака – допомога державним органам, відповідальним за контроль якості або інші характеристики товарів. Однак, в сфері торгівлі звертаються не тільки товари але і послуги. Останні надаються транспортними та страховими компаніями, бюро подорожей та екскурсій, рекламними агентствами і т.п .. Підприємства сфери послуг, наприклад, готелі, ресторани, авіалінії, агентства по прокату автомобілів, хімчистки і т.д., відповідно використовують “знаки обслуговування”, які фактично є їх візитною карткою. Правовий зміст поняття товарного знака відбивається в його функції наділення власника винятковими правами, адже право на товарний знак є одним з об’єктів права власності. Зазначене право є абсолютним майновим правом. Це означає, що правомочному суб’єкту протистоїть необмежена кількість зобов’язаних суб’єктів, які не повинні своїми діями порушувати це право. Суть права власності полягає в тому, що воно забезпечує власнику відповідне ставлення з боку оточуючих осіб і тим самим дає можливість володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, а також забороняти використовувати його іншим особам. Відомо, що з підстав виникнення прав на товарний знак більшість сучасних держав можна розділити на держави, в яких діє принцип реєстрації (Україна, Росія, Польща, Франція, Швеція, Іспанія та ін.) і держави, в яких діє принцип першого використання (США , Канада, Великобританія). Відповідно в державах, де діє принцип реєстрації, право на товарний знак виникає після його реєстрації у відповідному державному органі, тоді як в країнах, де діє принцип першого використання, найперше використання товарного знака є моментом виникнення права власності на нього.