Згідно усталеному стереотипу законодавчо регулюються в більшій мірі речові відносини, а ті, що належать до сфери нематеріальних явищ нові ідеї, технології, управлінські рішення не мають адекватних форм оцінки їх вартості, економічних і соціальних критеріїв, юридичних нормативів. Це призводить до появи піратства в інтелектуальній сфері. Тому розробка технологій захисту інтелектуальної власності – одна з актуальних задач.
Охорона інтелектуальної власності є ключовим моментом інноваційної діяльності. Сам стан патентної системи може стимулювати або стримувати інноваційну діяльність компаній. З огляду на особливу нематеріальну природу об’єктів інтелектуальної власності відсутність або позбавлення патентних прав означає втрату самої власності. Патентна система в даний час охоплює всі стадії розробки нового продукту, що йдуть слідом за фундаментальними дослідженнями, включаючи маркетинг. Тому її охорона, а також припинення недобросовісної конкуренції входять до числа стратегічних цілей як компаній, так і держави.
Держави інтенсивно вдосконалюють систему охорони промислової власності. У 1990-і рр. патентний захист поширився на нові області (біотехнологія, інформатика та ін.), методи і технології, в тому числі і в діловій практиці. У зв’язку з активним поширенням інформаційних технологій відбувається уніфікація національних патентних систем, а охорона інтелектуальної власності виходить за рамки національної юрисдикції.
Крім патенту і ліцензії в більшості країн формами захисту інтелектуальної власності є:
- копірайт (право на відтворення) – правова норма, яка регулює відносини, пов’язані з відтворенням творів літератури, мистецтва, аудіо- або відеотворів. Латинська літера С в колі, що наноситься на твір, вказує на те, що даний твір охороняється авторським правом;
- товарний знак і знак обслуговування – позначення, що служать для індивідуалізації товарів, виконуваних робіт або послуг юридичних або фізичних осіб (правова охорона в РФ надається на підставі їх державної реєстрації);
- фірмове найменування – після реєстрації є безстроковим і припиняється тільки в разі ліквідації фірми, не підлягає продажу. Згідно зі статтею 54 Цивільного кодексу РФ “юридична особа, що є комерційною організацією, повинна мати фірмове найменування. Юридична особа, фірмове найменування якого зареєстровано в установленому порядку, має виключне право його використання”.
Крім охорони та захисту промислової власності законодавчо регулюються відносини, що виникають у зв’язку зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), фонограм виконань, постановок, передач організацій ефірного або кабельного мовлення (суміжні права). Ці відносини регулюються Законом Російської Федерації “Про авторське право і суміжні права” від 9 липня 1993 № 5351-1 (в редакції від 20 липня 2004 № 72-ФЗ).