Історія авторського права бере свій початок ще в середні віки. В ті часи попередниками авторського права були так звані привілеї. Привілеї видавалися монархом автору, на їхнє прохання. Найчастіше привілеї видавалися на твори літератури і були рідкістю. Вчені і люди мистецтва вважали, що їхні твори не є актом творіння, тому вони не заявляли свої права на твори.
Перший офіційний закон, що вводить авторське право був прийнятий 10 квітня 1710 року. Це був Статут королеви Анни. Цей закон захищав авторів книг, карт і креслень. Згідно з цим законом, автор мав виключні права на своє творіння на протязі 14 років і мав право продовжити його після закінчення терміну на такий же період.
У 1774 році Палата лордів Великобританії відкинула ідею вічних копірайтів. За цим законом копірайт видавався на певний термін, а по його закінченню твір, що охороняється їм ставав загальнодоступним. Таке рішення Палати лордів було прийнято також для того, щоб видавці більше не могли стримувати розвиток культури і інновацій в Англії.
У 1783 році в США був прийнятий перший нормативний акт про авторське право. Охорона авторського права була введена в 12-ти з 13-ти штатів складали в той час США. У 1790oму році, конгрес США прийняв закон про надання авторських прав.
Цей закон забезпечував авторське право автору протягом 14-ти років. Якщо після закінчення цього часу автор був живий – він міг продовжити свої права. Якщо автор відмовлявся продовжувати своє авторське право, то його праця ставала суспільним надбанням.
1831 рік. У США був продовжений максимальний період дії авторського права до 42 років. В цьому році в число охоронюваних авторів були включені композитори. Нотні записи творів було заборонено передруковувати і продавати без дозволу авторів.
1870 рік. Цього року всі питання, пов’язані з реєстрацією авторських прав направляються в Бібліотеку Конгресу США. Знак копірайту поширюється на художників і скульпторів. Також було окремо відзначено, що авторське право не забороняє переводити літературні твори на іноземну мову, а також створювати сценічні інсценування на його основі.
1886 рік. На Бернської конвенції було підписано першу міжнародну угоду про захист авторських прав. Метою даної конвенції було забезпечити взаємне визнання авторських прав різними державами і встановлення міжнародних норм для їх захисту. Замість того щоб кожна країна окремо реєструвала копірайт, була створена єдина процедура реєстрація авторських прав. Бернська Конвенція неодноразово переглядалася і доповнювалася. США приєдналися до Бернської конвенції в 1988 році.
1912 рік. Авторським правом було дозволено захищати кінофільми. До цього вони вважалися галуззю фотографії. Права на фільм належали режисерові, сценаристові і композитору.
1990 рік. Копірайтом було дозволено захищати архітектурні проекти, комп’ютерну графіку, художні постановки та подання.
1992 рік. Заборонено переписувати і відтворювати музичні записи без дозволу власників прав на них. Приватний звукозапис дозволений виключно для домашнього користування.